<rss version="2.0"
     xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/">
    <channel>
        <title>Zaxid.net</title>
        <link>http://zaxid.net/</link>
        <description>ZAXID.NET - Перше аналітичне інтернет-видання Львова. Аналітичні статті та новини економіки, політики, спорту та культури України та Світу.</description>
        <language>ua</language>
        <lastBuildDate>2016-08-02T20:30:09.567+03:00</lastBuildDate>
            <item>
                <title>Демон та Маргарита</title>
                <link>http://zaxid.net</link>
                <guid>1399211</guid>
                <pubDate>2016-07-30T17:32:00+03:00</pubDate>
                <description></description>
                <content:encoded>
                    <![CDATA[
<!doctype html>
<html lang="en" prefix="op: http://media.facebook.com/op#">
<head>
<meta charset="utf-8">
<meta property="op:markup_version" content="v1.0">
<meta property="og:title" content="Демон та Маргарита">
<meta property="og:description" content="">
<meta property="og:image" content="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/780x439_DIR/201607/1399211.jpg?201608202252">
<link rel="canonical" href="http://zaxid.net/news/showNews.do?demon_ta_margarita&objectId=1399211">
<meta property="fb:use_automatic_ad_placement" content="true">
</head>
<body>
<article>
<header>
<section class="op-ad-template">
<figure class="op-ad op-ad-default">
<iframe height="50" width="320">
<script type='text/javascript'>
var googletag = googletag || {};
googletag.cmd = googletag.cmd || [];
(function() {
var gads = document.createElement('script');
gads.async = true;
gads.type = 'text/javascript';
var useSSL = 'https:' == document.location.protocol;
gads.src = (useSSL ? 'https:' : 'http:') +
'//www.googletagservices.com/tag/js/gpt.js';
var node = document.getElementsByTagName('script')[0];
node.parentNode.insertBefore(gads, node);
})();
</script>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() {
googletag.defineSlot('/56301415/football24_instantArticles', [320, 50], 'div-gpt-ad-1469533386827-0').addService(googletag.pubads());
googletag.pubads().enableSingleRequest();
googletag.enableServices();
});
</script>
<!-- /56301415/football24_instantArticles -->
<div id='div-gpt-ad-1469533386827-0' style='height:50px; width:320px;'>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() { googletag.display('div-gpt-ad-1469533386827-0'); });
</script>
</div> </iframe>
</figure>
</section>
<figure>
<img src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/201607/1399211.jpg?201608202252" />
<figcaption>Демон та Маргарита</figcaption>
</figure>
<h1>Демон та Маргарита</h1>
<h2>Три найцікавіші фільми у львівському кінопрокаті</h2>
<time class="op-published" dateTime="2016-07-30T17:32:00+03:00">
30 липня, 17:32
</time>
<time class="op-modified" dateTime="2016-07-30T17:32:00+03:00">
30 липня, 17:32
</time>
</header>
<p>Львівські кіномани цього тижня мають змогу задовільнити усі свої смаки. В репертуарі – і трагікомедія, і один із найсуперечливіших фільмів Каннського фестивалю, і старий добрий бойовик. Отже, вибір є з чого зробити. Головне – піти у кіно.</p>
<p style="text-align: center;"><strong>Прекрасно та фальшиво</strong></p>
<p>30 та 31 липня у Львівському палаці мистецтв можна подивитись франко-бельгійський фільм Ксав’є Джаннолі «Маргарита».</p>
<div class="media_embed" style="text-align: center;">
<figure class="op-interactive">
<iframe allowfullscreen frameborder="0" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/MxBykgkKWuo" width="560"></iframe>
</figure>
</div>
<p>Париж 20-х років. Щороку любителі музики збираються у маєтку Маргарити Дюмон. Ніхто майже нічого не знає про цю жінку за винятком того, що вона багата, і що в її житті є тільки одна пристрасть: музика. Маргарита співає. Вона співає щиро, але дуже фальшиво.&nbsp;</p>
<p>Сама вона про це навіть не здогадується, адже їй того ніхто і ніколи не говорив. І все би так і тривало, якби одного дня Маргарита не вирішила заспівати в Опері.</p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399211_1433627.jpg?201607301708">
</figure>
<p>Фільм, що починається як легка французька комедія у прекрасних декораціях «бель епок», несподівано для публіки робить по ходу справи декілька жанрових кульбітів і закінчується на високій трагічній ноті.&nbsp;</p>
<p>Головними причинами подивитись «Маргариту» є вміння Джаннолі працювати із такими невловимими речами, як настрій, атмосфера та почуття (тут варто загадати його «Коли я був співаком»). Також режисер не обмежується першим планом, ретельно пропрацьовуючи другорядних персонажів та не боячись вводити додаткові сюжети та герої.</p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399211_1433628.jpg?201607301708" style="width: 500px; height: 317px;">
</figure>
<p>І, звичайно, чудова Катрін Фро у головній ролі разом із режисером вміло працює із парадоксами, поєднуючи мало не в одному кадрі комічне та трагічне. Фро фальшиво&nbsp;співає, проте ідеально потрапляє в усі акторські ноти та акорди.</p>
<p style="text-align: center;"><strong>Борн. Джейсон Борн</strong></p>
<p>Він повертається. Джейсон Борн у виконанні Мета Деймона знову має врятувати світ, над яким нависла нова небезпека. ЦРУ вирішило, що ідеальною зброєю у цій боротьбі має стати Джейсон Борн. Звичайно, колишній агент спецслужб давно відійшов від справ, але повернеться, щоб зробити все, що від нього залежить.</p>
<div class="media_embed" style="text-align: center;">
<figure class="op-interactive">
<iframe allowfullscreen frameborder="0" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/F4gJsKZvqE4" width="560"></iframe>
</figure>
</div>
<p>Бойовик «Джейсон Борн» є п'ятим фільмом про спецагента і продовженням картини 2012 року «Еволюція Борна». Знявшись у перших трьох частинах франшизи, виконавець головної ролі Метт Деймон не захотів працювати над своїм героєм далі. Однак незабаром після виходу на екрани четвертої частини Деймон заявив, що йому було б цікаво повернутися до франшизи.</p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399211_1433630.jpg?201607301713">
</figure>
<p>Сценарій писали спільно – виконавець головної ролі Мет Деймон (актор також є володарем «Оскару» за сценарій до фільму «Розумник Вілл Гнатінг»), режисер Пол Грінграсс і Крістофер Раус, володар премії «Оскар» за кращий монтаж 2008 року за фільм «Ультиматум Борна». Зйомки стартували в серпні 2015-го і проходили на території Великобританії, Німеччини та США.</p>
<p>Фільм можна подивитись у кінотеатрах до 17 серпня.</p>
<p style="text-align: center;"><strong>Краса має померти</strong></p>
<p>Прем’єра нового фільму епатажного данського режисера Ніколаса Віндінга Рефна «Неоновий демон» відбулась на цьогорічному Каннаському фестивалі. Там його засвистали журналісти, проте із захопленням прийняла публіка на вечірній прем’єрі.&nbsp;</p>
<div class="media_embed" style="text-align: center;">
<figure class="op-interactive">
<iframe allowfullscreen frameborder="0" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/cipOTUO0CmU" width="560"></iframe>
</figure>
</div>
<p>Юна красуня Джессі (Ель Фаннінг) приїздить з американської провінції підкорювати Лос-Анджелес. Вона стає моделлю. &nbsp;Але колеги готові зжерти конкурентку, і часом аж ніяк не у переносному значенні цього слова.</p>
<p>Рефн обрав модельну індустрію, показавши її зворотній бік, де сама історія виглядає мертвою, а герої – пластиковими манекенами.&nbsp;</p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399211_1433629.jpg?201607301708">
</figure>
<p>Шанувальників режисера картину варто подивитись, адже стиль Рефна набуває у «Неоновому демоні» нових рис та стає холоднішим та більш естетським. Тих, хто не надто його полюбляє, варто піти на інший фільм. Жодних відкриттів нова робота данця не принесе.</p>
<p>Фільм можна подивитися у кінотеатрах до 10 серпня.&nbsp;</p>
<figure class="op-tracker">
<iframe>
<script>
(function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){
(i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),
m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)
})(window,document,'script','https://www.google-analytics.com/analytics.js','ga');
ga('create', 'UA-1282944-1', 'auto');
ga('send', 'pageview');
</script>
</iframe>
</figure> </article>
</body>
</html>                    ]]>
                </content:encoded>
            </item>
            <item>
                <title>Дитинство з війною та без</title>
                <link>http://zaxid.net</link>
                <guid>1399109</guid>
                <pubDate>2016-07-29T14:03:00+03:00</pubDate>
                <description></description>
                <content:encoded>
                    <![CDATA[
<!doctype html>
<html lang="en" prefix="op: http://media.facebook.com/op#">
<head>
<meta charset="utf-8">
<meta property="op:markup_version" content="v1.0">
<meta property="og:title" content="Дитинство з війною та без">
<meta property="og:description" content="">
<meta property="og:image" content="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/780x439_DIR/201607/1399109.jpg?201608202337">
<link rel="canonical" href="http://zaxid.net/news/showNews.do?ditinstvo_z_viynoyu_ta_bez&objectId=1399109">
<meta property="fb:use_automatic_ad_placement" content="true">
</head>
<body>
<article>
<header>
<section class="op-ad-template">
<figure class="op-ad op-ad-default">
<iframe height="50" width="320">
<script type='text/javascript'>
var googletag = googletag || {};
googletag.cmd = googletag.cmd || [];
(function() {
var gads = document.createElement('script');
gads.async = true;
gads.type = 'text/javascript';
var useSSL = 'https:' == document.location.protocol;
gads.src = (useSSL ? 'https:' : 'http:') +
'//www.googletagservices.com/tag/js/gpt.js';
var node = document.getElementsByTagName('script')[0];
node.parentNode.insertBefore(gads, node);
})();
</script>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() {
googletag.defineSlot('/56301415/football24_instantArticles', [320, 50], 'div-gpt-ad-1469533386827-0').addService(googletag.pubads());
googletag.pubads().enableSingleRequest();
googletag.enableServices();
});
</script>
<!-- /56301415/football24_instantArticles -->
<div id='div-gpt-ad-1469533386827-0' style='height:50px; width:320px;'>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() { googletag.display('div-gpt-ad-1469533386827-0'); });
</script>
</div> </iframe>
</figure>
</section>
<figure>
<img src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/201607/1399109.jpg?201608202337" />
<figcaption>Дитинство з війною та без</figcaption>
</figure>
<h1>Дитинство з війною та без</h1>
<h2>Топ-5 книжок для підлітків від видавництва «Урбіно»</h2>
<time class="op-published" dateTime="2016-07-29T14:03:00+03:00">
29 липня, 14:03
</time>
<time class="op-modified" dateTime="2016-07-29T14:03:00+03:00">
29 липня, 14:03
</time>
</header>
<p>Поки шкільні канікули у розпалі, ZAXID.NET звернувся до видавців, які велику увагу приділяють виданню дитячої та підліткової літератури, з проханням&nbsp;розповісти про найцікавіші книжки, які вони би радили прочитати цього літа.</p>
<p>Cьогодні свої рекомендації дає Божена Антоняк, перекладачка, співвласниця видавництва «Урбіно».</p>
<p style="text-align: center;"><strong>Топ-5 must read від Божени Антоняк</strong></p>
<p><strong>Крістіне Нестлінгер. Летіть, хрущі! – Київ, «Веселка» 2005.</strong></p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399109_1433507.jpg?201607291358">
</figure>
<p>Повість для дітей та підлітків у чудовому перекладі Євгена Поповича. Самій Крістіне у 1945 було вісім років, отже, повість можна до певної міри вважати автобіографічною. Часу «коли війни не було» не пригадують ані героїня книжки, Крістель, ані її однолітки. Для них бомбардування й перечікування авіанальотів у льохах – це для них цілком звична реальність, з приводу якої навіть і нарікати нема сенсу (зате із самого початку героїня зауважує, як важливо було мати добрий льох, «...важливіше за гарні їдальні й модні спальні». Крістель та її друзі сприймають дійсність як належне.</p>
<p>Коли родина преселяється до фешенебельного району Відня (досі вони жили в бідному робітничому районі), дівчинка ставиться до цього як до пригоди (хоча насправді переїздять вони стерегти віллу багатіїв, які переїхали подалі від небезпеки й бомбардувань). Батько Крістель тікає з військового госпіталю, і родина дає собі раду, як уміє. Їжу знаходять на покинутих віллах, одяг – серед руїн. А потім у Відні з’являється Червона Армія...</p>
<p><strong>Крістіне Нестлінгер. Маргаритко, моя квітко. Львів, «Урбіно», 2016</strong></p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399109_1433509.jpg?201607291358">
</figure>
<p>Уже майже класика для всіх читачів від 12 і до... чи не ста. Принаймні, «Маргаритку» захоплено читали мої знайомі, які вже точно підлітками не були. І навіть їхні мами й бабусі. Про що ця книжка? Якщо дуже коротко, то вона про все, про що ви хотіли дізнатися, але боялися запитати в дорослих.</p>
<p>Проблеми дівчачої зовнішності й надваги, кепкування в класі, негаразди в родині, перші симпатії і навіть перший інтимний досвід. Попри таку силу-силенну проблем, про які вона оповідає, книжка легка, весела й оптимістична. Головне – вірити в себе і не забувати, що частина ваших проблем минеться сама, вам навіть особливо напружуватися не доведеться!</p>
<p>Бо зайва вага де й дінеться, проблеми з батьками хоч якось та розв’яжуться, а в Маргаритку закохаються аж двоє хлопців: красень Флоріан і вірний, добрий та розважливий Гінцель. Так що замість купи проблем Маргаритка отримує лише одну: кого ж із них обрати?</p>
<p><strong>Марцін Щигельський. Ковчег часу. – Львів, «Урбіно», 2016.</strong></p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399109_1433508.jpg?201607291358">
</figure>
<p>Ще одна книжка про другу світову і воєнне дитинство. Восьмилітній Рафал, як і героїня книжки Нестлінгер «Летіть, хрущі!», не пам’ятає дитинства «без війни». Вона була завжди, маленька родина, яка складається лише з дідуся й онука, весь час переїздила в пошуках нового житла, коли довкола району, де вони жили, стискалося кільце й будувався мур. Бо район цей звався гетто, і з нього нікому не можна було виходити туди, де вулицями, як і до війни, їздили трамваї (хоча й з вагонами «Тільки для німців»), де працювали кав’ярні й кінотеатри, де в парках гуляли люди й ласували морозивом.</p>
<p>Зате в Рафала є в гетто улюблене місце – бібліотека, де він і отримує книжку, з якої почнеться його Велика Пригода... Книга для читачів 9+, а також їхніх батьків і не тільки.</p>
<p><strong>Гарпер Лі. Убити пересмішника.</strong></p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399109_1433506.jpg?201607291358">
</figure>
<p>В Україні видавалася двічі – у 1975 році в перекладі Михайла Харенка та минулого року в перекладі Тетяни Некряч. Якщо є можливість знайти переклад Харенка – дуже раджу саме його. Події роману відбуваються у США в роки Великої кризи 1933-35 років. Шестирічна донька судді Аттікуса Фінча розповідає про життя в провінційному Мейкомбі, що в Алабамі.</p>
<p>Дівчинка разом зі старшим братом стають свідками того, як батько захищає чорношкірого Тома Робінсона, якого звинувачують у зґвалтуванні білої жінки. Адвокат Фінч упевнений, що Тома обмовляють і переконливо це доводить. Попри це присяжні виносять обвинувальний вирок. Це неймовірно сильна історія про дорослішання, втрату ілюзій та формування ідеалів. Раджу підліткам 14+.</p>
<p><strong>Дж. Д. Селінджер, «Ловець у житі». Пер. з англ. Олекси Логвиненка, «Фоліо».</strong></p>
<figure>
<img alt="" src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201607/1399109_1433505.jpg?201607291358">
</figure>
<p>Розповідь сімнадцятирічного Голдена Колфілда, який перебуває в санаторії для нервово хворих про події річної давнини. У нього величезні проблеми з навчанням, його по черзі виключають з кількох коледжів, згодом він примудряється забути в метро спортивне спорядження шкільної спортивної команди, капітаном якої він був, та й узагалі Голден – просто ходяча халепа, якастворює проблеми іншим і передусім самому собі.</p>
<p>Йому неймовірно важко спілкуватися з оточенням, він потерпає від тотальної байдужості й відсутності будь-якого співчуття. Намагаючись будувати стосунки на відкритості, відвертості й доброзичливості, він постійно зіштовхується з ворожістю й насмішками. Тому й сам відповідає грубощами й зверхністю. Та понад усе хлопець боїться стати дорослим, таким, як усі, змиритися з показушністю й пристосуванством оточення...</p>
<figure class="op-tracker">
<iframe>
<script>
(function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){
(i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),
m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)
})(window,document,'script','https://www.google-analytics.com/analytics.js','ga');
ga('create', 'UA-1282944-1', 'auto');
ga('send', 'pageview');
</script>
</iframe>
</figure> </article>
</body>
</html>                    ]]>
                </content:encoded>
            </item>
            <item>
                <title>Бізнес по-американськи в Україні</title>
                <link>http://zaxid.net</link>
                <guid>1396300</guid>
                <pubDate>2016-06-30T18:40:00+03:00</pubDate>
                <description></description>
                <content:encoded>
                    <![CDATA[
<!doctype html>
<html lang="en" prefix="op: http://media.facebook.com/op#">
<head>
<meta charset="utf-8">
<meta property="op:markup_version" content="v1.0">
<meta property="og:title" content="Бізнес по-американськи в Україні">
<meta property="og:description" content="">
<meta property="og:image" content="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/780x439_DIR/201606/1396300.jpg?201608202358">
<link rel="canonical" href="http://zaxid.net/news/showNews.do?biznes_poamerikanski_v_ukrayini&objectId=1396300">
<meta property="fb:use_automatic_ad_placement" content="true">
</head>
<body>
<article>
<header>
<section class="op-ad-template">
<figure class="op-ad op-ad-default">
<iframe height="50" width="320">
<script type='text/javascript'>
var googletag = googletag || {};
googletag.cmd = googletag.cmd || [];
(function() {
var gads = document.createElement('script');
gads.async = true;
gads.type = 'text/javascript';
var useSSL = 'https:' == document.location.protocol;
gads.src = (useSSL ? 'https:' : 'http:') +
'//www.googletagservices.com/tag/js/gpt.js';
var node = document.getElementsByTagName('script')[0];
node.parentNode.insertBefore(gads, node);
})();
</script>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() {
googletag.defineSlot('/56301415/football24_instantArticles', [320, 50], 'div-gpt-ad-1469533386827-0').addService(googletag.pubads());
googletag.pubads().enableSingleRequest();
googletag.enableServices();
});
</script>
<!-- /56301415/football24_instantArticles -->
<div id='div-gpt-ad-1469533386827-0' style='height:50px; width:320px;'>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() { googletag.display('div-gpt-ad-1469533386827-0'); });
</script>
</div> </iframe>
</figure>
</section>
<figure data-feedback="fb:likes, fb:comments">
<video>
<source src="http://videocdnl.luxnet.ua/zaxid/resources/videos/2016/06/1396300_main.mp4" type="video/mp4" />
</video>
</figure>
<h1>Бізнес по-американськи в Україні</h1>
<h2>Президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер у ефірі ZAXID.NET LIVE</h2>
<time class="op-published" dateTime="2016-06-30T18:40:00+03:00">
30 червня, 18:40
</time>
<time class="op-modified" dateTime="2016-06-30T18:40:00+03:00">
30 червня, 18:40
</time>
</header>
<p>Чому американці і європейці бачать можливості для бізнесу в Україні, а ми ні?&nbsp;Як українці можуть заробляти на глобальних ІТ-технологіях – і на березовому соці?</p>
<p>Президент Американської торговельної палати в Україні Андрій Гундер у ефірі програми ZAXID.NET LIVE.</p>
<figure class="op-interactive">
<iframe class=""> У студії&nbsp;працює головний редактор ZAXID.NET Олег Онисько.</iframe>
</figure>
<figure class="op-tracker">
<iframe>
<script>
(function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){
(i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),
m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)
})(window,document,'script','https://www.google-analytics.com/analytics.js','ga');
ga('create', 'UA-1282944-1', 'auto');
ga('send', 'pageview');
</script>
</iframe>
</figure> </article>
</body>
</html>                    ]]>
                </content:encoded>
            </item>
            <item>
                <title>Порошенко присудив Сергію Жадану премію «Українська книжка року»</title>
                <link>http://zaxid.net</link>
                <guid>1399187</guid>
                <pubDate>2016-07-30T12:18:00+03:00</pubDate>
                <description></description>
                <content:encoded>
                    <![CDATA[
<!doctype html>
<html lang="en" prefix="op: http://media.facebook.com/op#">
<head>
<meta charset="utf-8">
<meta property="op:markup_version" content="v1.0">
<meta property="og:title" content="Порошенко присудив Сергію Жадану премію «Українська книжка року»">
<meta property="og:description" content="">
<meta property="og:image" content="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/780x439_DIR/201607/1399187.jpg?201608202521">
<link rel="canonical" href="http://zaxid.net/news/showNews.do?poroshenko_prisudiv_sergiyu_zhadanu_premiyu_ukrayinska_knizhka_roku&objectId=1399187">
<meta property="fb:use_automatic_ad_placement" content="true">
</head>
<body>
<article>
<header>
<section class="op-ad-template">
<figure class="op-ad op-ad-default">
<iframe height="50" width="320">
<script type='text/javascript'>
var googletag = googletag || {};
googletag.cmd = googletag.cmd || [];
(function() {
var gads = document.createElement('script');
gads.async = true;
gads.type = 'text/javascript';
var useSSL = 'https:' == document.location.protocol;
gads.src = (useSSL ? 'https:' : 'http:') +
'//www.googletagservices.com/tag/js/gpt.js';
var node = document.getElementsByTagName('script')[0];
node.parentNode.insertBefore(gads, node);
})();
</script>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() {
googletag.defineSlot('/56301415/football24_instantArticles', [320, 50], 'div-gpt-ad-1469533386827-0').addService(googletag.pubads());
googletag.pubads().enableSingleRequest();
googletag.enableServices();
});
</script>
<!-- /56301415/football24_instantArticles -->
<div id='div-gpt-ad-1469533386827-0' style='height:50px; width:320px;'>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() { googletag.display('div-gpt-ad-1469533386827-0'); });
</script>
</div> </iframe>
</figure>
</section>
<figure>
<img src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/201607/1399187.jpg?201608202521" />
<figcaption>Порошенко присудив Сергію Жадану премію «Українська книжка року»</figcaption>
</figure>
<h1>Порошенко присудив Сергію Жадану премію «Українська книжка року»</h1>
<time class="op-published" dateTime="2016-07-30T12:18:00+03:00">
30 липня, 12:18
</time>
<time class="op-modified" dateTime="2016-07-30T12:18:00+03:00">
30 липня, 12:18
</time>
</header>
<p>Президент Петро Порошенко підписав Указ «Про присудження щорічної премії президента України «Українська книжка року», яким відзначив авторів, видавництва та видавничі організації за значний внесок у популяризацію української книжки та розвиток української видавничої справи. Про це <a href="http://www.president.gov.ua/news/glava-derzhavi-vidznachiv-ukrayinskih-avtoriv-ta-vidavnictva-37763" target="_blank">повідомляє</a> прес-служба голови держави.</p>
<p>Згідно з повідомленням, у 2016 році звання лауреата премії у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури» присуджено одному з найпопулярніших і найвідоміших у світі українських письменників Сергію Жадану за книгу «Месопотамія» та видавництву «Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», що її видав.</p>
<p>За вагомий внесок у розвиток українознавства нагороджено автора видання «Українські народні головні убори» Галину Стельмащук та «Видавництво «Апріорі», яке видало книгу.</p>
<p>У номінації «За сприяння у вихованні підростаючого покоління» звання лауреата премії президента України «Українська книжка року» отримали автор Віталій Рогожа та «Видавничо-книготорговельна компанія «Самміт-книга» за книжкове видання «Запороги: роман-трилогія» - частина 1 «Петро Сагайдачний».</p>
<p>На здобуття премії висуваються книжкові видання українською мовою, видані в Україні протягом останніх трьох років, але не пізніш як за півроку до їх висунення на здобуття премії. Лауреатам премії виплачують грошову частину премії, розмір якої становить 100 тис. грн. При цьому 50% грошової частини премії виплачують авторові твору, 50% – видавництву або видавничій організації.</p>
<figure class="op-tracker">
<iframe>
<script>
(function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){
(i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),
m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)
})(window,document,'script','https://www.google-analytics.com/analytics.js','ga');
ga('create', 'UA-1282944-1', 'auto');
ga('send', 'pageview');
</script>
</iframe>
</figure> </article>
</body>
</html>                    ]]>
                </content:encoded>
            </item>
            <item>
                <title>Національна пам'ять між минулим і майбутнім</title>
                <link>http://zaxid.net</link>
                <guid>1398827</guid>
                <pubDate>2016-07-26T20:37:00+03:00</pubDate>
                <description></description>
                <content:encoded>
                    <![CDATA[
<!doctype html>
<html lang="en" prefix="op: http://media.facebook.com/op#">
<head>
<meta charset="utf-8">
<meta property="op:markup_version" content="v1.0">
<meta property="og:title" content="Національна пам'ять між минулим і майбутнім">
<meta property="og:description" content="">
<meta property="og:image" content="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/780x439_DIR/201607/1398827.jpg?201608203001">
<link rel="canonical" href="http://zaxid.net/news/showNews.do?natsionalna_pamyat_mizh_minulim_i_maybutnim&objectId=1398827">
<meta property="fb:use_automatic_ad_placement" content="true">
</head>
<body>
<article>
<header>
<section class="op-ad-template">
<figure class="op-ad op-ad-default">
<iframe height="50" width="320">
<script type='text/javascript'>
var googletag = googletag || {};
googletag.cmd = googletag.cmd || [];
(function() {
var gads = document.createElement('script');
gads.async = true;
gads.type = 'text/javascript';
var useSSL = 'https:' == document.location.protocol;
gads.src = (useSSL ? 'https:' : 'http:') +
'//www.googletagservices.com/tag/js/gpt.js';
var node = document.getElementsByTagName('script')[0];
node.parentNode.insertBefore(gads, node);
})();
</script>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() {
googletag.defineSlot('/56301415/football24_instantArticles', [320, 50], 'div-gpt-ad-1469533386827-0').addService(googletag.pubads());
googletag.pubads().enableSingleRequest();
googletag.enableServices();
});
</script>
<!-- /56301415/football24_instantArticles -->
<div id='div-gpt-ad-1469533386827-0' style='height:50px; width:320px;'>
<script type='text/javascript'>
googletag.cmd.push(function() { googletag.display('div-gpt-ad-1469533386827-0'); });
</script>
</div> </iframe>
</figure>
</section>
<figure>
<img src="https://imagecdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/201607/1398827.jpg?201608203001" />
<figcaption>Національна пам'ять між минулим і майбутнім</figcaption>
</figure>
<h1>Національна пам'ять між минулим і майбутнім</h1>
<h2>Про різницю між західною і пострадянською моделями політики пам'яті</h2>
<time class="op-published" dateTime="2016-07-26T20:37:00+03:00">
26 липня, 20:37
</time>
<time class="op-modified" dateTime="2016-07-26T20:37:00+03:00">
26 липня, 20:37
</time>
</header>
<p>Іноді важко висловити словами все те, що думаєш про історію, а тим більш про політику національної пам’яті. Але що поробиш – доводиться.</p>
<p>Для початку треба зрозуміти що воно таке – українська національна пам’ять, як вона працює, для чого потрібна. Почну, напевне, з себе самого.</p>
<p>Якось так склалося, що я народився у родині, в якій мені з самого народження не казали, що я – українець. Я народився у Києві наприкінці епохи «застою». Ми всі розмовляли російською, я знав, що ця&nbsp; мова – російська, але росіянином себе не вважав. Тобто було таке слово «русскіє», як-от в пісні «хатят лі русскіє вайни», але я не задумувався, що я от – це русскій. Та і країна моя називалася не Росія, а Радянський Союз, я не знав, що значить «Союз» – ну от є «Буркіна-Фасо», а є «Радянський Союз». Що «фасо», що «союз» – однаково незрозумілі слова.</p>
<p>Вже потім я дізнався, що є така зелененька територія на мапі СРСР, посеред якої знаходиться мій рідний Київ, чи тоді ще «Кієв». Ця територія – це «Українська РСР». Потім я дізнався, що, коли деякі люди вимовляють слова не так, як я звик, – це не обов’язково через проблеми з мовленням, це просто інакша мова, і от вона, ця мова, – моя рідна. Ще пізніше я дізнався, що наш прапор не червоно-блакитний, а блакитно-жовтий. Я точно пам’ятаю, де це сталося: День Києва, бульвар Шевченка біля пам’ятника Леніну. Прапор був прикручений до бокового дзеркала вантажівки «ЗіЛ», яка тягнула святкову платформу. Ще потім я дізнався, що ми маємо відокремитися від Росії, бо Росія у нас все забирає. В Росії мешкали всі родичі по бабусиній лінії, я часто бував у Москві, але якось ідея відокремитися від Москви мені сподобалася. Мабуть, дітям в принципі подобається все нове і незвичайне.</p>
<p>Уже потім я дізнався про все інше: про Голодомор, про війну, про діда і прадіда. Прадід був комунаром-ентузіастом: добровільно віддав своє чимале майно в комуну й інших закликав. Не знаю, про що він думав у час Голодомору, коли люди в селі мерли як мухи. Дід – його син – пройшов війну у Червоній Армії і тому до комунізму ставився скептично. Він бачив, як сотні червоноармійців кидали у безглузді атаки на двох німців з кулеметом. Ще дід мріяв, що, коли я виросту, ми підемо до Канева на могилу Шевченка і ночуватимемо по хатах у простих людей, щоб я зрозумів і полюбив свій народ.</p>
<p>Інший дід мріяв вирватися з колгоспу, в якому розтануло майно його діда-куркуля (сам дід-куркуль, себто мій прапрадід, розтанув десь на Крайній Півночі). Найнадійніший спосіб вирватися – це була армія. Отже, він ночами зубрив при каганці російську, таки опанував її, провів півжиття в армії, одружився з москвичкою. А потім все одно повернувся в Україну, щоб мати змогу обробляти рідний город. Земля – це було святе для нього. А от до рідної мови чомусь не повернувся. Так і працював цілими днями на городі, але з друзями дитинства і родичами розмовляв виключно російською.</p>
<p>Якщо заглиблюватися у калейдоскоп історій моїх родичів – то і книжки бракуватиме. Всі вони, окрім однієї бабусиної лінії, були українцями. Всі вони у щось вірили і чогось прагнули. Всі вони у чомусь помилялися. Не виключаю навіть, що робили злочини – не можу ж я знати, що робив мій дід у Східній Прусії, коли його армія чинила там жахливий терор проти місцевого німецького населення.</p>
<p>Нещодавно я мав нагоду поїхати в освітню подорож, яку організував Дортмундський міжнародний освітній центр. Присвячена ця подорож була культурі пам’яті в Європі та зокрема можливості плекання спільної культури пам’яті для всіх європейських народів. Мене завжди цікавило, як у західнонімецькому суспільстві відбулося примирення зі своїм страшним минулим. У Дрезденському військовому (більше він схожий на антивоєнний) музеї є окрема експозиція, присвячена саме цьому питанню. В Україні панує версія, що американські, французькі та британські окупанти швиденько змусили німців проклясти нацизм, суспільство все зрозуміло і покаялося.</p>
<p>Насправді ж процес очищення від тоталітаризму відбувався інакше: в 1950-ті роки німці переважно мислили за формулою «наші хоробрі солдати іноді чинили певні злочини, на які їх провокував злочинець Гітлер, але тим не менш вони героїчно протистояли комуністичній навалі, якій ми маємо протистояти і зараз». Таке формулювання провини цілком влаштовувало західних союзників в умовах Холодної війни. Усвідомлення провини приходило поступово, зі зміною поколінь. Остаточно і в усьому суспільстві воно не минуло й досі. Але факт промовистий: якщо 1954 року у Баварії спокійно собі відбувався з’їзд ветеранів СС, то вже 1984-го тисячі місцевих мешканців не дозволили провести такий захід. Не тому, що їх спонукало бажання примирюватися з французами чи євреями – просто самим цим людям уже було соромно, що у їхній місцевості відбувається щось подібне.<br> Тепер поміркуймо, що ми маємо в Україні. От я розповів приблизну історію своїх дідів, які, як відомо, воювали. Я не бачу підстав для особливої гордості в тому, що мій прадід вірив у комунізм і боровся за нього – бо мріяв про щастя трудового народу. Він помилявся. Його помилка коштувала нашому (і не лише) народу численних страждань. Мій дід, який воював у РККА, фактично був ґвинтиком страшної тоталітарної машини, яка воювала з іншою тоталітарною машиною. Мій другий дід воював хіба що на фронтах Холодної війни і трохи – в конфлікті з Китаєм на Амурі. Як бачимо, нічого видатного – хоча, безперечно, ці люди прожили складне, сповнене пригод, випробовувань і трагедій життя.</p>
<p>Коли майбутні нащадки моєї родини спитають, чи були серед наших предків герої – я певно відповім, що не було. Чи стануть вони від цього менш українцями? Чи шведи менш люблять свою країну, ніж французи або поляки?</p>
<p>І ось тут поговорімо на тему героїзації певних структур у контексті національної пам’яті. Пам’ятаєте німецький музей? Під час освітньої подорожі ми побували у ще одному музеї – білоруському, у Мінську. От там – герої. Героїчні червоноармійці, героїчні партизани, героїчні підпільники, друг-провідник, ой, тобто товариш вождь трудящих на сувенірних футболках. Чи білоруська модель національної пам’яті краща?</p>
<p>Насправді за цією моделлю – порожнеча. Наприклад, монументальний комплекс на місці трудового табору у Тростянці з вагоном «нах Аушвіц», хоча звідси нікого не вивозили в Аушвіц, тут працювали. А зовсім поряд, по інший бік траси – місце, де вбивали євреїв з Європи. Там нема монументів. Там приклеєні до дерев листочки у файликах – це листи німецькою мовою. Листи до тих, хто тут був убитий. Їх пишуть школярі з тих місцевостей, звідки сюди вивозили євреїв.</p>
<p>І от я колись згадав, як спитав у старшокласниці з одного волинського села, відомого трагічними подіями 1943 року: що тут у вас було з поляками? «Тут у нас були поляки?» – здивувалася вона. «Тут у нас були євреї?» – аналогічне здивування вже з Києва. А, так, щось чули. Хтось таке казав. Ніби ось там їх убили, давно колись. Чому вбили, хто вбив, як до такого дійшло – у школах таке не вивчають. Треба зубрити дати, прізвища героїв та антигероїв. Переказати все вчителю й одержати хорошу оцінку. Забути.</p>
<p>Я не скажу, що Україні ідеально підходить німецька модель національної пам’яті. Але що не підходить білоруська – це точно. Проспекти імені Вождя, пам’ятники Вождю, урочисті паради на честь Вождя… Чи Провідника, яка різниця.</p>
<p>Якось мені хочеться говорити про нашу історичну пам’ять без пафосу і пошуку чергового героїчного міфу. Я розумію тих галичан, яким хочеться пишатися предками-націоналістами, я розумію тих запорожців, порошан чи слобожан, яким хочеться пишатися предками-комуністами. Але я б не хотів «пишання предками» на рівні державної політики пам’яті.</p>
<p>Наше покоління – найщасливіше з усіх попередніх, зокрема за покоління «дідів, що воювали». Принаймні тому, що в нас є змога будувати свою вільну державу,&nbsp; захищати її, робити кращою. «Свою» – це не державу етнічних українців на етнічно-українській території, а державу Україна в міжнародно визнаних межах. Тут є місце етнічним українцям, росіянам, євреям, вірменам, полякам, кримським татарам – словом, усім громадянам України, які справді зичать їй добра і незалежності.</p>
<p>І в її історії має бути передусім місце для критичного аналізу помилок попередніх поколінь. На всіх рівнях: від історичних дискусій в наукових колах – до шкільних уроків історії. І головний момент – не намагатися виправдати злочини проти людяності, такі як масові убивства. Взагалі. Жодними аргументами. Нема нічого поганого в тому, щоб сказати: мій дід чи прадід хотів добра своєму народу, він брав участь у чомусь, що призвело до страшної трагедії. Ми повинні будувати Україну, в якій таке ніколи не зможе повторитися. Ми повинні відмовитися від «героїчних» штампів. Ми повинні навчитися мислити і чути думки одне одного.</p>
<p>Основна мета національної пам’яті – не виправдати жахливе минуле, а зробити майбутнє кращим. Чи ж не так?</p>
<figure class="op-tracker">
<iframe>
<script>
(function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){
(i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),
m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)
})(window,document,'script','https://www.google-analytics.com/analytics.js','ga');
ga('create', 'UA-1282944-1', 'auto');
ga('send', 'pageview');
</script>
</iframe>
</figure> </article>
</body>
</html>                    ]]>
                </content:encoded>
            </item>
    </channel>
</rss>